Анатолій Загородній: фізик плазми, який керує Академією в найважчий для науки час

Анатолій Загородній — один із тих українських науковців, чиї роботи показують: сучасна наука давно перестала бути кабінетною справою. Вона працює з грошима, інституціями, технологіями, війною, освітою і глобальною конкуренцією за мозок.

Сільська Полтавщина, Харків і довга дистанція фізика

Загородній народився у Великій Багачці на Полтавщині, навчався на радіофізичному напрямі в Харкові й з 1972 року пов’язаний з Інститутом теоретичної фізики ім. Боголюбова. Це кар’єра не швидкого медійного успіху, а довгої академічної дистанції: від стажера до президента НАН України.

Ключовий “матч”: Академія проти війни і виснаження

Його наукова спеціалізація — плазмові процеси та статистична теорія складних систем. Але нинішня публічна роль ширша: утримати Академію як інтелектуальний двигун держави в умовах війни, міграції кадрів, зруйнованої інфраструктури та хронічного недофінансування.

Цитата і політична вага

У 2026 році Загородній сформулював мету так: бачити Академію “потужним інтелектуальним двигуном держави”. В іншому інтерв’ю він наголошував, що НАН працює там, де наука критично потрібна державі: оборона, енергетична стійкість, медицина, матеріали, інфраструктура.

Навіщо читати цей профіль

Без Загороднього складно зрозуміти інституційний фон для історій Христини Гнатенко, Ірини Вавилової і Ярослава Яцківа: окремі відкриття живуть у системі, а система зараз проходить стрес-тест історичного масштабу.

Коротко в цифрах

Більше матеріалів цього циклу шукайте в розділі Наука — там ми збираємо історії українців, які працюють у математиці, фізиці, економіці, астрономії, хімії та технологіях.

Читайте також

• Володимир Броварець: хімік, який працює там, де молекула стає ліками
• Ярослав Яцків: астроном, який пояснює, чому Крим — це ще й втрачена наукова інфраструктура
• Ірина Вавилова: астрофізикиня, яка шукає рідкісні галактики разом зі штучним інтелектом
• Марина В’язовська: українка, яка розв’язала задачу, що чекала 400 років